Хочу на каникулах к друзьям в Одессу съездить. Как студентам туда недорого добраться?

Я бы советовал провести досуг с роскошной https://belochki8.com/moscow/kristina5/. Она покорит Вас своим опытом и эротическими манипуляциями.

Где вы отдыхали этим летом?

С другом планируем рвануть на море. В планах есть экскурсия на батискафе в Египте , говорят что там действительно интересно. Фото смотрел на http://arab-tour.biz/lodka-batiskaf/ , достаточно красиво. Хочу узнать у тех кто был, действительно есть смысл ехать и смотреть , или же есть что-то интересней?

Місце, де Ви відпочивали і яке найбільше сподобалось з картинками

Приветствуем Вас, предлагаем Вам профессиональное продвижение Вашего сайта, подробнее о нас http://r-z-r.ru/rackrutka_cayta.html
.

Приветствуем Вас, предлагаем Вам профессиональное продвижение Вашего сайта, подробнее о нас http://r-z-r.ru/rackrutka_cayta.html

Всегда восхищался старинными постройками в Греции. Хочу скоро посетить страну, подскажите недорогой отель.

Усім ПРИВІТ!!!мене звати Іванов Олександр …….. ось уже два роки я навчаюсь в Хмельницькому Національному Університеті…і окрему подяку хотів би надати роботі студентського ПРОФКОМУ, який займається організацією різних туристичних поїздок та культурним дозвіллям студентів….і дуже хотів би з вами поділитися своєю поїздкою в одне з найкрасивіших та загадкових міст нашої країни…………місто Умань++ зокрема в дендрологічний парк «Софіївка» +++ для того, щоб моя розповідь була цікавішою …….. вашій увазі пропонується мій фоторепортаж…
Націона́льний дендрологі́чний парк «Софі́ївка» — парк, науково-дослідний інститут Національної академії наук України. На сьогодні — це місце відпочинку. Щорічно його відвідують близько 500 тисяч людей...
План-схема парку
[attachment=2388:300px_13...кульптур.JPG]

«Софіївка» є пам'яткою краєвидного типу світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII — першої половини XIXстоліть. Тут росте понад 2000 видів дерев і кущів (місцевих і екзотичних), серед них: таксодіум (кипарис болотний),сосна Веймутова, тюльпанове дерево, платан, гінкґо, смерека та багато інших.
[attachment=2389:DSC06347.JPG]
[attachment=2390:DSC06352.JPG]
[attachment=2391:DSC06378.JPG]
[attachment=2392:DSC06419.JPG]
[attachment=2393:DSC06466.JPG]
[attachment=2394:DSC06471.JPG]
[attachment=2397:DSC06441.JPG]
[attachment=2398:DSC06388.JPG]
Вид на Партерний амфітеатр...
[attachment=2399:DSC06465.JPG]
Виступ музичного хору в супроводі живої музики....біля стін Павільйону Флори...
[attachment=2400:DSC06525.JPG]
[attachment=2401:DSC06414.JPG]
[attachment=2402:DSC06459.JPG]
[attachment=2403:DSC06509.JPG]

Вулканология как наука сформировалась в первой половине 19 века, после открытия первой в мире вулканической обсерватории. Но и ранее лучшие умы человечества интересовала проблема вулканической активности. Ею занимались Гераклит, Аристотель, Варениус. Славную традицию изучения этого природного феномена продолжает вулканолог Максим Криппа.
Не просто профессия
Вулканология – наука, требующая максимальной отдачи и даже толики сподвижничества. Особенно когда речь идет не о «кабинетном» изучении имеющихся данных. Оно, безусловно, необходимо. Но без непосредственного изучения объектов интереса вулканологии двигать науку вперед просто невозможно. Лучше один раз увидеть – таков принцип вулканолога Максима Криппи.

Наиболее известные вулканы расположены за рубежом – знаменитые Везувий в Италии, Эйяфьядлайёкюдль в Исландии, Мон-Пеле на Мартинике. Но для того, чтобы изучать этот опасное и интересное природное явление, не обязательно покидать пределы страны. Максим Криппа занят исследованием богатейшего материала – вулканов Камчатки.
Дышащие сопки
На полуострове расположены две крупные вулканические гряды – Срединнный и Восточно-Камчатский пояса. Максим Криппа изучает Срединный пояс, вернее, единственный из активных его вулканов – Ичинскую сопку.
Несмотря на то, что в последний раз извержение тут было зафиксировано в середине восемнадцатого века, сопка постоянно «дышит» - над ее поверхностью клубятся пар и разогретая смесь газов. Благодаря работе ученого удалось установить, что Ичинская сопка является остатком более древнего и намного более значительного вулкана. Его диаметр составлял до семи километров, а катастрофическое извержение, разрушившее вулкан, случилось еще в доисторическую эпоху.
Важная работа

Благодаря изучению оставшейся после извержения соммы – вала породы, образовавшегося после извержения древнего вулкана, вулканологу удалось установить, что возраст самой сопки составляет около 12 тысяч лет. Как объяснил Максим Криппа, это – очень молодой для вулкана возраст. В то же время, древний, разрушившийся вулкан существовал примерно 500 -600 тысяч лет назад.
Полученные ученым данные имеют не только научную, но и практическую пользу. Благодаря Максиму Криппе удалось установить, что генерация магмы вулкана происходит медленно, а излишнее тепло, поднимающееся из недр планеты, достаточно активно высвобождается на поверхность. Это означает, что в ближайшее время извержения Ичкинской сопки можно не опасаться. Маловероятным является и значительный выброс вулканического газа – менее известное, но не менее опасное явление.
Разумеется, накопленный молодым исследователем материал еще необходимо внимательно изучить. Именно этим Максим Криппа и группа его коллег займутся после возвращения с Камчатки. Но, думается, долго на одном месте подвижник науки не засидится – уже идут переговоры об участии вулканолога в экспедиции на вулкан Илопанго, расположенный в Сальвадоре. Опыт и знания Максима Криппи пригодятся для оценки угрозы возможного извержения и опасности для расположенного недалеко от вулкана поселения.

Ялта - унікальне місто Кримського півострова. Воно по праву вважається туристичним центром Криму. В районі Великої Ялти - так називається територія, що охоплює місто і прилеглі до нього населені пункти від Гурзуфа до Фороса, - розташовуються найяскравіші пам'ятки.

Курортне місто Ялта розкинулось в південній частині Кримського півострова на березі Ялтинської затоки між гірськими річками Учан-Су і Дерекойка. Місто немов затиснуто між морем і Кримськими горами, що підносяться над бухтою. Ялта - «гірське» місто. Основна його частина розташована на схилах.

Цілющий клімат, тепле ласкаве море і велика кількість зелені з давніх пір приваблювали сюди людей. Ялта - це морські ворота Південного берега Криму, міжнародний порт України; місто, де розташовані знамениті пансіонати України, що кожен рік приймають тисячі туристів з різних країн світу.

Чим зайнятися на відпочинку в Ялті

В Ялті важко скучити. Насолодившись морськими купаннями, можна відвідати аквапарк «Блакитна затока», розташований в Сімеїзі, зайнятися дайвінгом, відправитися на морські екскурсії уздовж берега півострова, взяти участь в турах по Криму чи політати на параплані. Кінні прогулянки, прогулянки на джипах і квадроциклах, морські прогулянки на яхтах і катерах - далеко не весь перелік розваг, адже Ялта - це Мекка активного відпочинку в Криму.
У вечірній час набережну Ялти опромінюють мільйони вогнів, і вона перетворюється в царство радості і веселощів. Тут кожен вечір проходять різні заходи для гостей і жителів міста.

Що можна подивитися, відпочиваючи в Ялті

Ялта - туристичний центр, з якого ведуть дороги в найкрасивіші куточки Кримської Рів'єри. Звідси можна легко дістатися в будь-який туристичний куточок Криму.

Цікаві об'єкти Ялти:

• Набережна імені Леніна - центр культурно-розважального життя Ялти. На набережній розташовані ресторани, бари, кафе, бутики модного одягу, дитячі атракціони. Саме тут проходять різні концерти, фестивалі, феєрверки. Це відправна точка морських екскурсій, сюди причалюють величні міжнародні круїзні лайнери;
• Собор святого благовірного князя Олександра Невського, побудований на початку ХХ століття;
• Храм св. Іоанна Златоуста;
• Церква св. Миколи Чудотворця;
• Вірменська церква (1909-1917);
• Католицький собор;
• Фороська церква (Форос), розташована на скелі;
• Лівадійський палац (Лівадія) - літня резиденція останнього російського імператора Миколи II. Тут в 1945 р. пройшла знаменита зустріч глав СРСР, США і Великобританії, на якій була визначена доля післявоєнної Європи;
• Воронцовський палац з неосяжним парком (Алупка) - найкрасивіший і незвичайний пам'ятник архітектури і садово-паркового мистецтва, який був побудований в 1848 р. і став літньою резиденцією генерал-губернатора Новоросійського графа М.C. Воронцова;
• Масандрівський палац (Масандра) - літня резиденції Олексадра III;
• Ластівчине гніздо - «замок кохання», побудований в 1912 р. і розташований на самому краю скелі, круті обривисті схили якої сходять до вируючого моря;
• Юсуповський палац (Місхор);
• Будинок-музей А.П. Чехова;
• Ялтинський історико-літературний музей;
• Музей Лесі Українки;
• Поляна казок - музей під відкритим небом, розташований в 2-х км від Ялти, з затишними лісовими полянами, на яких відтворено картини з казок;
• Ялтинський зоопарк «Казка»;
• Нікітський ботанічний сад (Микита), заснований в 1812 р.;
• Водоспад Учан-Су - найвищий водоспад Криму (висота 100 м);
• Гора Ай-Петрі (1234 м) з канатною дорогою, що опускається до Алупці.

Історія Ялти

Сьогодні Ялта - столиця кримського курорту, а колись це було невелике, нічим непримітне грецьке поселення, яке займалося рибальством. Однак навіть у той час зручність бухти і краса природи були оцінені російської знаттю і, починаючи з першої половини XIX століття, сюди кинулися романтичні «паломники». Правда в ті часи дорога на Південний берег Криму була дикою. Вона пролягала через небезпечні скелі, а тому рішення відправиться в Ялту було героїчним.
У 1837 р. Ялті був привласнений статус повітового міста. Однак справжній розвиток місто отримало тільки, коли імператорська сім'я придбала маєток в Лівадії (одне з селищ сучасної Великої Ялти). З цих пір щорічно сюди прибувало близько 1000 осіб, охочих відпочити в Ялті.
Перші готелі Ялти були нічим непримітні. Вони скоріше нагадували заїжджі двори.
Другою культурною революцією для Ялти стало будівництво першого триповерхового готелю «Росія» (нині готель «Таврида»), який став відправною точкою створення «цивілізованого» курорту. Після Російсько-турецької війни 1877-1878 рр. в Ялті поновлюється будівництво готелів, конкуренцію яким створювали мебльовані кімнати.
У 1888 р. в Ялті відбулася ще одна важлива подія, яка підняла курорт на новий рівень, - будівництво центрального водопроводу і каналізації, правда, далеко недосконалої. Поступово став зростати інтерес до самої Ялті, який раніше визначався лише присутністю в Лівадії імператорської родини.
Вже до 1910 р. Ялта стала досить великим курортом, який щорічно приймав до 20000 відпочиваючих. Тут очікували своїх гостей в загальній складності 630 номерів першокласних готелів («Росіія», «Вілла Олена», «Марііно», «Франція», «Санкт-Петербурзька», «Джаліта», «Ореанда», «Метрополь», «Центральна» ) і 230 номерів більш простих готелів, у тому числі «Брістоль», «Ялта», «Гранд-готель», «Лондон», «Морська», «Венеція», «Новий парк». Деякі готелі досить успішно функціонують до сих пір.
Сьогодні Ялта - знаменитий курорт, що приваблює туристів з усього світу. Це чудове місце для індивідуального і групового відпочинку, сімейного відпочинку, відпочинку з дітьми.

Кемер (тур. Kemer ) — Місто-курорт і адміністративним центр однойменного району сільського типу Туреччини (провінція Анталья), розташований в 42-х кілометрах на північний захід від міста Анталья. Населення становить 20,1 тис. жителів (2010). Кемер знаходиться в історичній області, яка відома як Лікія, земля якої зберігає сліди Олександра Македонського, Марка Антонія і багатьох інших великих полководців давнини.

Місто розташоване на схилах західних Таврських гір, що підступили до самого моря.

[attachment=1676:landscape_1.jpg]


[attachment=1677:landscape_2.jpg]

[attachment=1678:tree_1.jpg]

Місто Кемер знаходиться в зоні середземноморського клімату. Незважаючи на постійно сяюче сонце, в Кемері відносно прохолодно через особливий мікроклімат. Взимку температура води 10-12 ° C, влітку — близько 27 ° C. Найдощовитіший сезон припадає на зимові місяці. В інший час тут стоїть ясна сонячна погода.


[attachment=1679:night_landscape_3.jpg]

[attachment=1681:panorama_1.jpg]

[attachment=1680:candy__.jpg]

[attachment=1682:landscape_4.jpg]

P.S. 09.2012, Queens Park Resort

Бако́та — затоплене село.
Археологічні розкопки свідчать, що здавна вздовж берегів Дністра на цьому місці були розташовані безліч язичницьких святилищ та капищ, а також кургани з жіночими похованнями, що свідчить про щільне заселення цих територій починаючи з доісторичних часів. Існує також частково підтверджена підводними дослідженнями легенда про кам'яний відбиток стопи Будди, що знаходиться зараз на дні річки Смотрич.
Бакота вперше згадується у літопису 1024 року. У XIII столітті — велике місто, найважливіший політично-адміністративний центр Дністровського Пониззя (з XIV століття — Поділля), яке входило до Галицько-Волинського князівства. У XII столітті Бакота займала площу близько 10 гектарів з кількістю населення біля 2,5 тисяч чоловік.
Перша згадка про скельний чоловічий монастир зафіксовано у київській Книзі 1362 року, де той згадується як «давно існуючий». Засновником монастиря був преподобний старець Антоній (засновник Києво-Печерської Лаври). За Іпатіївським літописом, в 1255 році містом заволоділи монголо-татари. Монахи і жителі міста сховалися від них в лабіринті монастирських печер. Загарбники пропонували вийти, здатися і відректися від віри, але не досягнувши успіху в переговорах, засипали вихід величезними каменями, тим самим заживо похоронивши населення в його притулку. У 1258 році татарами був зруйнований Бакотський замок.
У 1431 році Бакота стає нейтральною прикордонною територією, як наслідок перемир'я між Польщею та Литвою. У цьому році жителі міста організовують повстання, вбивають поміщиків і проголошують незалежність. Через три роки польські війська жорстоко придушив бунт, покарали зачинщиків, спалили будинки, зруйнували замок і порозганяли населення. Після цього Бакота назавжди перестала бути містом.
Протягом останніх століть свого існування життя в Бакоті було спокійним і нормальним. Після 1918 року містечко стало прикордонним — вздовж річки була побудована двометрова кам'яна стіна, а по той бік Дністра починалася територія Румунії.
Історія Бакоти закінчилася в 1981 році, коли в ході будівництва Новодністровської ГЕС населення було виселено в сусідні міста, а сам населений пункт повністю затоплений водою.
У 1996 році обвал верхньої скелі Білої гори знищив основну масу печер та усипальницю з настінними розписами і фресками XI—XIII століть. Лише в одному місці збереглися залишки келій і поховань монахів, нечисленні руїни Михайлівської церкви і покинуті фруктові сади.
Сьогодні Бакотою умовно називаються місця вздовж берега Дністра, розташовані поблизу залишків монастиря. За даними метеорологів, у цьому районі існує своєрідний унікальний мікроклімат — середньорічна кількість тепла на 1 кв. м. тут рівнозначно ялтинському, а скелі й ліси захищають узбережжя Дністра від північних повітряних потоків. Мальовнича природа і романтичний імідж цих місць приваблюють сюди численні потоки паломників і мандрівників.

Гора Говерла
Справжньою природною прикрасою як Українських Карпат, так і всієї України є високогірний хребет Чорногора, у складі якого знаходится найвища точка України – гора Говерла (2061 м)...
Хребет Чорногора є головним ландшафтним компонентом та популярним екскурсійним об’єктом Українських Карпат, який відвідують тисячі туристів, альпіністів і вчених з багатьох країн світу.[attachment=1811:image004.jpg]
Найвища вершина цього хребта – гора Говерла, яка має правильну пірамідальну форму. Окрім Говерли, тут знаходяться ще чотири вершини, висота яких перевищує 2000 метрів - Чорна Гора (2028 м), Петрос (2020 м), Гутин Томнатик (2013 м), Ребра (2002 м). Висота Говерли - 2061 метр над рівнем моря. У перекладі з мадярського ця назва означає "сніжна гора". Вершина її насправді сніжна. Та й погода тут часто змінюється: сніг на Говерлі серед літа – не дивина.


На схилах гори — форми плейстоценового заледеніння, каменепади. Бувають снігові лавини. Складається з пісковиків і конгломератів. Вкрита альпійськими луками, чагарниковими пустищами, подекуди — кам'яні осипи. Біля підніжжя — один з витоків Пруту, водоспад. Знаходиться у межах охоронної зони Карпатського заповідника.
Вершина Говерли являє собою невеликий плаский майданчик, який дає унікальну можливість любуватися навколишнім ландшафтом у радіусі 360°. З вершини Говерли прекрасно видно увесь чорногорський хребет, що простирається звідси на південний схід.[attachment=1812:image006.jpg]
Комбінація зелених і синіх відтінків віддалених карпатських хребтів залишає в пам'яті людей, що побували на Говерлі, незабутнє враження. Звідси добре видно безліч гірських селищ, струмочків, озер, а також стежок, віялом сповзаючих з гір, що губляться в лісистих схилах.

Гора Говерла - популярний об'єкт літнього та зимового туризму, особливо в останні роки. Через популярність має високий рівень засміченості привершинної ділянки.
Основні маршрути на Говерлу включають сходження зі сторони т/б «Заросляк» (через так звану Говерляну), зі сторони урочища Козмещик та по гребеню Чорногірського хребта як зі сторони гори Петрос, так і зі сторони гори Пожижевська. Взимку альпіністським сходженням на Говерлу присвоєна категорія 1А.

Чи доводилося Вам залишати межі країни,що найбільше вразило в країнах"іншого світу"??

Путешествуя по Байкалу на байдарке, меньше всего думаешь о том, что сейчас под тобой 20% мировых запасов чистейшей пресной воды...

В данном разделе приведены основные сведения об озере, и даны ссылки на страницы Магии Байкала, где можно получить более подробную информацию. В процессе сбора информации я столкнулся с тем, что данные из разных источников расходятся, иногда существенно. Например, до сих пор нет общепринятого мнения относительно количества островов на Байкале, числа рек, впадающих в озеро и т.п. Происхождение названий мысов, островов, заливов и других объектов - зачастую тайна покрытая мраком. Я старался брать сведения из источников, заслуживающих доверия, и указывать на имеющиеся расхождения и их причины.


География озера Байкал
Озеро Байкал находится на юге Восточной Сибири. В форме рождающегося полумесяца Байкал вытянулся с юго-запада на северо-восток между 55°47' и 51°28' северной широты и 103°43' и 109°58' восточной долготы. Длина озера 636 км, наибольшая ширина в центральной части 81 км, минимальная ширина напротив дельты Селенги - 27 км (между мысами Голый на западном берегу Байкала и Средний на восточном). Расположен Байкал на высоте 455 м над уровнем моря. Длина береговой линии около 1850 км (без учета части побережья севернее острова Ярки). Более половины береговой линии озера включено в территорию заповедников, заказников и национальных парков.

Площадь водного зеркала, определенная при урезе воды 454 м над уровнем моря, 31470 квадратных километров. Максимальная глубина озера 1637 м, средняя глубина - 730 м. Иногда в литературе встречается утверждение, что максимальная глубина Байкала 1642 м. Какое значение правильное? Ответ на этот вопрос несколько парадоксален - оба правильные. Дело в том, что ошибка измерений таких глубин составляет около 2%, т.е. 30 метров. Поэтому, правильно говорить, что наибольшая глубина Байкала составляет 1640 м, но не забывать о возможной ошибке в несколько десятков метров.

В Байкал впадает 336 постоянных рек и ручьев, при этом половину объема воды, поступающей в озеро, приносит Селенга. Из Байкала вытекает единственная река - Ангара. Впрочем, вопрос о количестве рек, впадающих в Байкал, довольно спорный, скорее всего их меньше, чем 336. Несомненно то, что Байкал - самое глубокое озеро в мире, ближайший претендент на это звание, африканское озеро Таньганьика, отстает на целых 200 метров. На Байкале 30 островов, хотя, как было сказано выше, единодушия в данном вопросе нет. Самый крупный - остров Ольхон.


Возраст озера Байкал
Обычно в литературе приводится возраст озера 20-25 млн. лет. На самом деле, вопрос о возрасте Байкала следует считать открытым, поскольку, применение различных методов определения возраста дает значения от 20-30 миллионов до нескольких десятков тысяч лет. По-видимому, первая оценка ближе к истине - Байкал в самом деле очень древнее озеро. Если допустить, что возраст Байкала действительно несколько десятков миллионов лет, то это самое древнее озеро на Земле.

Считается, что Байкал возник в результате тектонических процессов, которые идут и в настоящее время, что проявляется в повышенной сейсмичности Прибайкалья и в большом количестве термальных источников.


Происхождение названия
Проблеме происхождения слова «Байкал» посвящены многочисленные научные исследования, что говорит об отсутствии ясности в данном вопросе. Существует около десятка возможных объяснений происхождения названия. Среди них наиболее вероятным считается версия происхождения названия озера от тюркоязычного Бай-Куль - богатое озеро. Из прочих версий можно отметить еще две: от монгольского Байгал - богатый огонь и Байгал Далай - большое озеро. Народы, жившие на берегах озера, называли Байкал по-своему. Эвенки, например, - Ламу, буряты - Байгал-Нуур, даже у китайцев было название для Байкала - Бэйхай - Северное море.

Эвенкийское название Ламу - Море несколько лет использовалось первыми русскими землепроходцами в XVII веке, затем они перешли на бурятское Байгал, путем фонетической замены немного смягчив букву «г». Довольно часто Байкал называют морем, просто из уважения, за буйный нрав, за то, что далекий противоположный берег часто скрывается где-то в дымке... При этом различают Малое Море и Большое море. Малое Море - то, что расположено между северным побережьем Ольхона и материком, все остальное - Большое море.


Вода Байкала
Байкальская вода уникальна и удивительна, как сам Байкал. Она необыкновенно прозрачна, чиста и насыщена кислородом. В не столь уж и древние времена она считалась целебной, с ее помощью лечили болезни. Весной прозрачность байкальской воды, измеренная с помощью диска Секки (белый диск диаметром 30 см), составляет 40 м (для сравнения, в Саргассовом море, которое считается эталоном прозрачности, эта величина равна 65 м). Позже, когда начинается массовое цветение водорослей, прозрачность воды уменьшается, но в тихую погоду с лодки дно видно на довольно приличной глубине. Такая высокая прозрачность объясняется тем, что байкальская вода, благодаря деятельности живых организмов, в ней обитающих, очень слабо минерализована и близка к дистиллированной.

Объем воды в Байкале около 23 тысяч кубических километров, что составляет 20% мировых и 90% российских запасов пресной воды. Ежегодно экосистема Байкала воспроизводит около 60 кубических километров прозрачной, насыщенной кислородом воды.


Климат
Климат в Восточной Сибири резко континентальный, но огромная масса воды, содержащейся в Байкале, и его горное окружение создают необыкновенный микроклимат. Байкал работает как большой термостабилизатор - зимой на Байкале теплее, а летом немного прохладнее, чем, например, в Иркутске, находящемся на расстоянии 70 км от озера. Разница температур обычно составляет около 10 градусов. Значительный вклад в этот эффект дают леса, произрастающие почти на всем побережье Байкала.

Влияние Байкала не сводится только к регулированию температурного режима. Из-за того, что испарение холодной воды с поверхности озера очень незначительно, облака над Байкалом образовываться не могут. Кроме того, воздушные массы, приносящие облака с суши, при переваливании прибрежных гор нагреваются, и облака рассеиваются. В результате большую часть времени над Байкалом небо чистое. Об этом говорят и цифры: число часов солнечного сияния в районе острова Ольхон - 2277 часов (для сравнения - на Рижском взморье 1839, в Абастумани (Кавказ) - 1994). Не следует думать, что солнце над озером светит всегда - если не повезет, то можно попасть на одну, а то и две недели отвратительной дождливой погоды даже в самом солнечном месте Байкала - на Ольхоне, но это бывает крайне редко.

Среднегодовая температура воды на поверхности озера +4°С. Вблизи берега летом температура достигает +16-17°С, в мелководных заливах до +22-23°С.


Ветер и волны
Ветер на Байкале дует почти всегда. Известно более тридцати местных названий ветров. Это вовсе не означает, что на Байкале существует такое количество разных ветров, просто многие из них имеют несколько названий. Особенность байкальских ветров в том, что они почти все, почти всегда дуют вдоль берега и укрытий от них не так много, как хотелось бы.

Господствующие ветры: северо-западный, часто называемый горной, северо-восточные (баргузин и верховик, он же ангара), юго-западный (култук), юго-восточный (шелонник). Максимальная скорость ветра, зарегистрированная на Байкале, 40 м/с. В литературе встречаются и большие значения - до 60 м/с, но надежных свидетельств этому нет.

Где ветер, там, как известно, и волны. Сразу замечу, что обратное неверно - волна может быть и при полном безветрии. Волны на Байкале могут достигать высоты 4 метра. Иногда приводятся значения 5 и даже 6 метров, но это, скорее всего, оценка «на глаз», имеющая большую ошибку, как правило, в сторону завышения. Высота 4 метра получена с помощью инструментальных измерений в открытом море. Волнение наиболее сильно осенью и весной. Летом на Байкале сильное волнение бывает редко, и часто случается штиль.


Течения
Как и в любом море, в Байкале существуют течения. Вызваны они разными причинами: перепадами атмосферного давления, ветрами, течением впадающих в Байкал рек, силой Кориолиса.

Скорость течения составляет всего несколько сантиметров в секунду, редко превышая 10 см/с, она зависит от многих факторов и уменьшается с удалением от берега и с глубиной.

Поверхностное течение вблизи западного берега Байкала почти всегда направлено с севера на юг, а вблизи восточного - с юга на север. Другими словами, в целом, вдоль байкальского побережья течение направлено против часовой стрелки. Существует течение и вдоль побережья острова Ольхон. За исключением пролива Ольхонские Ворота и близлежайших районов острова, оно направлено по часовой стрелке. В проливе Ольхонские Ворота и вблизи западного побережья Малого Моря течение настолько сильное, что в штилевую погоду дрейф судна хорошо заметен.


Животный и растительный мир Байкала
В Байкале водится более 2600 видов и подвидов животных (2682, по состоянию на 2008 год) и более 1000 видов растительных организмов. Время от времени открывают новые виды. Есть основания полагать, что в настоящее время науке известны только 70- % видов живых организмов, населяющих воды Байкала. В былые времена, когда наука еще не находилась в коматозном состоянии, в среднем открывали 10 новых организмов в год. Около 40% растений и около 85% видов животных, обитающих в открытом Байкале, эндемичны, т.е. встречаются только в Байкале. Живые организмы в озере Байкал распространены от поверхности до максимальных глубин.

В озере насчитывается 58 видов и подвидов рыб. Наиболее известные - омуль, сиг, хариус, таймень, осетр, голомянка, ленок. На побережье Байкала произрастает около 2000 видов растений. На берегах гнездится 200 видов птиц. В Байкале встречается уникальное, типично морское млекопитающее - байкальская нерпа. Предполагается, что она попала в Байкал из Ледовитого океана в ледниковый период по Енисею и Ангаре. В настоящее время в озере насчитывается несколько десятков тысяч нерп. Летом в центральной и северной частях озера их можно видеть довольно часто.

5 декабря 1996 года на 20-й сессии Комитета Всемирного наследия ЮНЕСКО, состоявшейся в мексиканском городе Мерида, Байкал был включен в Список природного наследия ЮНЕСКО.

У багатьох людей Єгипет викликає асоціацію з пірамідами. Одне із семи див світу, котре збереглося до наших часів. Піраміда Хеопса найвідоміша з них.

Саме тому, потрапивши до Єгипту, хочеться, насамперед, на власні очі побачити красу цих давніх споруд.

Мабуть вже не лишилось тих, хто уявляє розташування пірамід посеред пустелі з відсутністю цивілізації. Так, звісно піраміди знаходяться в пустелі, але в наш час ця цивілізація вже майже добралась до пам'ятки древньоєгипетського царства, і піраміди являють вже не просто пригород Каїру, а справді околицю міста, декілька років і місто охопить усю Гізу (комплекс пам'яток, серед яких якраз і є піраміди).

Тому подорож спочатку лежить до Каїру, столиці сучасного Єгипту. Звичайного арабського міста з роздутим населенням до близько 10 млн людей, відсутністю нормального трафіку на дорогах і хаотично забудованого. Але все ж таки в Каїрі є на що подивитись, хоч звісно це не Париж і не Лондон.

Ось взяти, наприклад, Національний музей. Визначне місце з безліччю залів з експонатами, які захоплюють подих, знайденими за багаторічні часи розкопок. Такий собі Ермітаж древньоєгипетської тематики. Обійти його за виділений час неможливо, там необхідно залишатись мінімум на день, тому слід наперед визначити для себе, що більш за все хочеться побачити.

[attachment=1700:P1000432.JPG]

На жаль, фотографувати всередині суворо заборонено. Охоронці при вході злісно слідкують за цим. Хоча їх можна зрозуміти, це необхідно бачити власними очима.

[attachment=1701:P1000431.JPG]

А саме місто краще всього оглядати через подорож по.. Нілу. Ріка, котра всім відома з уроків географії в школі, тече скрізь місто і ділить його на 2 частини. Досить широка, спокійна, тому відкривається чудовий панорамний вид.

[attachment=1702:nil1.jpg]

[attachment=1703:nil2.jpg]

[attachment=1704:nil3.jpg]

Як і тисячі років назад перші торговці переплавляли по Нілу свої товари, так і зараз Ніл використовується як така собі магістраль транспортування товарів, тому рух на річці досить жвавий і створюють його явно не туристичні човники. Як і тисячі років назад тут водяться алігатори, тому туристів попереджують, що в воду занурювати кінцівки не рекомендовано. Хоч і не було побачено жодного з них через, мабуть, досить мутну воду (у Ніла намулене дно), або ж їх зовсім немає в межах міста, адже що їм їсти окрім кінцівок туристів

[attachment=1705:nil4.jpg]

[attachment=1706:nil5.jpg]


Самі піраміди знаходяться в некрополі Гізи. Некрополь складається з піраміди Хеопса (або Хуфу, також відома як Велика Піраміда), дещо меншої піраміди Хафра (або Хефрена) в декількох сотнях метрів на південний захід і, ще менших розмірів, піраміди Менкаура (або Мікерінуса) в кількох сотнях метрів далі на південний захід.

Великий Сфінкс розташований на східній стороні комплексу обличчям на схід.

Біля цих головних споруд також розташовані менші споруди, як от піраміди «цариць», мощені дороги і піраміди долини.

[attachment=1707:p1.jpg]

[attachment=1708:p2.jpg]


[attachment=1709:p3.jpg]

Видно підступаюче місто...

[attachment=1710:p4.jpg]

Кажуть час навіть піраміди не жаліє, вони потребують теж "реставрації", і на це йдуть значні кошти, хоча питання зразу виникає - не одну тисячу стояли... так чого ж турбуватись?

[attachment=1711:p5.jpg]

[attachment=1712:p6.jpg]

[attachment=1713:p7.jpg]

[attachment=1714:p8.jpg]

Ось і Сфінкс, зі своїм "відомим" обличчям. Ніс, до речі, зберігається в Англії.

[attachment=1715:p9.jpg]

[attachment=1716:p10.jpg]

Один із стереотипів арабських країн третього світу має яскраве підтвердження в бедуїнах і арабах в туристичних місцях. Натовп бедуїнів, зазвичай дитячого віку, буде переслідувати скрізь, куди піде турист. В будь-якому місці запропонують щось купити, чи покататись навіть на верблюді. (Ризикове заняття, до речі, не орієнтуючись в пустелі, перевіряти чесність людей пустелі ). Більш цивільні торговці просто будуть наполегливо кликати подивитись на товар.


Бедуїн[attachment=1717:beduin.jpg]

Взагалі побачити піраміди - це перш за все пройнятись величністю тих людей, котрі споруджували піраміди в ті стародавні часи. Пройтись поміж цих пам'яток, ніби потрапити в ті часи і побачити могутність їх, адже імперії і народи змінюють один одного, а вони стоять вже не одну тисячу років.

P.S. А ще в Єгипет їдуть за морем...

[attachment=1718:sea.jpg]


Проте воно знаходиться далеко він Каїру і пірамід, і для іншої розповіді

Природа подарувала Україні рідкісний куточок, який без перебільшення можна назвати перлиною Подільського краю - курорт Сатанів. Має він ще одну назву - Подільська Швейцарія: серед рівнинного краю - піраміда сопок, густо порослих лісом, в долині річка і озеро. Як відзначають учені, такого унікального дещо аномального куточка практично немає не тільки в Європі, а й на всій земній кулі. Адже на маленькій ділянці землі знайдено шість мінеральних джерел зовсім різних за своїм складом, різних за впливом і унікальних за своїми лікувальними властивостями. На глибині 640 м. виявлено хлоридно-натрієво-бромну воду з великим вмістом солей (38г. на 1л.) - "Солона вода" або ропа яка за своїми властивостями може бути зрівняна із солями Карлових Вар. Але основним джерелом - є мінеральна вода "Збручанська нафтуся". Ця земля багата не тільки своїми мінеральними джерелами, а й своєї історією: в давнину тут знаходився центр язичницької релігії східних слов'ян. Сюди і до цього часу з'їжджаються язичники з усього світу. В той же час християнський монастир XVI ст., в якому побував Петро I, свідчить про те, що ця територія була оплотом християнства.
Крутосхилами Товтр грабовий ліс поволі спускається до русла річки Збруч, саме тут на березі річки, поряд із свердловиною лікувальної води "Збручанська", знаходиться лікувальний комплекс "Перлина Поділля", в якому ми мали нагоду відпочити.

7 найкрасивіших пам'яток України, найцінніших історико-культурних пам'яток України були визначені в ході масштабного конкурсу з однойменною назвою "7 чудес України"

Друзі! Викладайте на форумі свої фото. Давайте ділитися враженнями про відпочинок! Дуже цікаво!