Особливість спеціальності полягає в органічному поєднанні економіки і менеджменту на всіх рівнях організації суспільної праці. Головним в сучасному управління персоналом є особистість (персона) з притаманними для неї трудовими можливостями, матеріальними і духовними потребами. Тому, майбутні професіонали, окрім ґрунтовного вивчення економіки і права, менеджменту й інформаційно-комп’ютерних технологій, опановують низку „людинознавчих” дисциплін: соціологію і психологію, конфліктологію, теорію і практику соціально-економічних відносин і ділового спілкування.
Компетенція випускника з управління персоналом і економіки праці визначається високим потенціалом його професійної освіти, ґрунтовною підготовкою для роботи в установах різних форм власності та організаційно-правових видів господарювання, в органах державного управління та регулювання економіки, на промислових, посередницьких, торговельних підприємствах, у кредитних установах, на товарних, валютних, фондових біржах, в інвестиційних та страхових компаніях, у консалтингових фірмах та рекламних компаніях. Він може працювати в науково-дослідних установах, у системі підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців з базової та повної вищої освіти.
Посади, які може обіймати фахівець освітньо-кваліфікаційного рівня магістр за спеціальністю "Управління персоналом і економіка праці": керівник підрозділів у сфері освіти та виробничого навчання (завідувач навчального кабінету, завідувач лабораторії, навчальної практики, керівник виробничої практики); керівник підрозділів кадрів і трудових відносин (заступник директора з кадрових питань та побуту, начальник відділу кадрів та його заступник, начальник бюро організації праці та заробітної плати цеху, заступник начальника відділу організації праці та заробітної плати тощо); менеджер з дослідження ринку та вивчення громадської думки (менеджер з персоналу); фахівець-статист (економіст-демограф, економіст-статист, викладач університетів та вищих навчальних закладів, середніх навчальних закладів); викладач (методи навчання); методист з економічної освіти; науковий співробітник (праця та зайнятість); фахівець у галузі праці та зайнятості (економіст з праці, інженер з нормування праці, інженер із підготовки кадрів, фахівець з аналізу ринку праці тощо); спеціаліст державної служби; науковий співробітник (економіка); економіст з планування; фахівець організатор соціально-побутового обслуговування; науковий співробітник (соціальний захист населення).